Кавалер-кінг-чарльз-спанієль (або той-спанієль) – все про породу, особливості утримання

Кавалер-кінг-чарльз-спанієль (або той-спанієль) — маленький різновид спанієлів англійського походження. Хоча він і має мисливські задатки щодо пернатої дичини, в усі часи цей собака вважався декоративним домашнім улюбленцем-компаньйоном. Це життєрадісний волохатий непосида, який володіє виразною, кокетливою зовнішністю та добродушним характером. Він оживить своєю присутністю будь-яку оселю та чудово впорається з роллю надійного компаньйона.

Історія виникнення породи

Предком кавалер-кінг-чарльз-спанієля є «іграшковий спанієль», який був надзвичайно популярним в Англії та Європі у XVI–XVIII століттях. У пізніші часи, а саме у XIX та XX століттях, ці собаки практично зникли, тому відновлення породи стало неймовірно складним завданням. Свою назву порода отримала на честь монархів Карла I та Карла II, онуків королеви Марії.

Обидва монархи, як і їхня бабуся-королева, надзвичайно любили спанієлів. Карл II (в англійській транскрипції — Чарльз) навіть видав спеціальний указ, згідно з яким спанієлів дозволялося приводити в будь-яке громадське місце і навіть у будівлю парламенту. Сам король ніде не з’являвся без супроводу щонайменше двох або трьох своїх улюбленців.

Після смерті короля Чарльза II популярність цих собак почала згасати. У ті часи маленькі породи взагалі були в моді, тож у спанієлів з’явилася серйозна конкуренція. На зміну їм прийшли мопси, які як «східна дивина» полонили уми європейської аристократії. Більше того, мопсів навіть схрещували зі спанієлями, через що останні згодом отримали коротшу, приплюснуту морду та дещо змінену форму черепа.

Попри те, що багато знатних осіб відвернулися від породи, у маєтку герцога Мальборо традиції залишилися незмінними — там ще довгий час продовжували розводити справжніх кавалер-кінг-чарльз-спанієлів.

На початку XX століття (1920–1925 роки) породи майже не залишилося. Ентузіаст на ім’я Елдрідж, який зажадав відродити породу, спочатку не міг знайти жодної особини. Він шукав собак на відомих виставках Crufts та у приватних власників. Згодом, за підтримки англійського Кеннел Клубу, він запропонував величезну на той час винагороду — 25 гіней (фунтів стерлінгів) тому, хто надасть йому «іграшкового спанієля».

Як еталон було обрано тип собаки часів правління Чарльза II, орієнтуючись на численні тогочасні картини та статуетки. У 1928 році жінку на ім’я Мостін Вокер надала Елдріджу підходящого собаку. На жаль, сам Елдрідж не дожив лише місяць до виставки того року, де собака Мостін Вокер на кличку Енн Сон була офіційно визнана стандартом породи.

Згодом, у середині століття, кількох собак перевезли до Америки, де після тривалих зусиль ентузіасти змогли зареєструвати кавалер-кінг-чарльз-спанієля в Американському Кеннел Клубі.

Опис

І кінг-чарльзи, і кавалер-кінг-чарльзи належать до секції англійських той-спанієлів. Проте, якщо «кінги» приваблюють своєю яскраво вираженою орієнтальністю (східними рисами), то «кавалери» підкорюють неповторною витонченістю та справжньою європейською чарівністю.

Шовковиста, пряма або ледь хвиляста шерсть, іскристий погляд та елегантність рухів роблять їх ідеальними улюбленцями для всіх поціновувачів вишуканих порід. Крім того, кавалер-кінги — природжені фотомоделі. Їх можна знімати під час сну, під час гри на кульбабовій галявині або на руках у господаря — і не хвилюватися, що кадр буде невдалим. Ці «британські аристократи» фотогенічні будь-де, будь-коли та в будь-якому настрої.

Кавалери — це насамперед королівська витонченість та граційність. Вважається, що ці милі створіння є результатом схрещування японського хіна з декоративним тибетським спанієлем.

Цікавий факт. Порода була названа на честь короля Чарльза II, який був її запеклим прихильником. Приставка «кавалер» з’явилася завдяки королю з династії Стюартів — Чарльзу I, який також надзвичайно захоплювався цими собаками.

Особливості породи

Перш ніж заглибитися в деталі екстер’єру, розглянемо головні цифри, які визначають цю породу:

• Зріст: 30–33 см у холці.

• Вага: від 5,4 до 8 кг. Це справді «іграшкова» вага, що дозволяє легко брати собаку на руки.

• Тривалість життя: у середньому 12–15 років.

Голова.

Між вухами голова виглядає плоскою. Лоб добре розвинений. Морда має конічну форму, дещо приплюснута (але не настільки екстремально, як у мопсів чи пекінесів).

Зуби.

Міцні, з правильним ножицеподібним прикусом (верхня щелепа щільно перекриває нижню).

Вуха.

Довгі, високо поставлені, повністю покриті густою та шовковистою шерстю.

Очі.

Великі, круглі, широко поставлені. Колір райдужної оболонки — глибокий темно-каштановий. Погляд виразний та лагідний.

Корпус.

Тіло компактне (коротке), спина пряма, ребра добре округлені. Шия середньої довжини, має витончений легкий вигин. Грудна клітка помірного розміру, поперек короткий.

Лапи.

Ноги паралельні, з міцним, добре розвиненим кістяком. Лапи компактні, з вираженими подушечками.

Хвіст.

Тримається на рівні спини або трохи вище. Раніше купувався на дві третини, що в наші дні майже не практикується.

Шерсть.

Довга, дуже шовковиста на дотик. Може бути як ідеально прямою, так і з легкою хвилею.

Варіанти забарвлення:

• Чорно-підпалий пегий: триколірний (чорний, білий, рудий).

• Чорно-підпалий: чорний із яскравими рудими мітками.

• Рубіновий: насичений темно-рудий колір.

• Бленхейм: біло-каштанове забарвлення.

Цікавий факт: Пляма Бленхейма — це унікальна ознака породи, названа на честь битви при Бленхеймі. Ці руді мітки, що формою нагадують пісочний годинник або відбиток пальця, розташовані симетрично на лобі. Важливою умовою стандарту є наявність білого простору між цими мітками та вухами собаки. За легендою, герцогиня Мальборо, чекаючи звісток від чоловіка з битви, нервово гладила свою вагітну спанієльку пальцем по голові — і цуценята народилися з такою характерною плямою.

Стандарт породи

Сьогодні головним орієнтиром для заводчиків у всьому світі є стандарт Міжнародної кінологічної федерації (FCI) №136.

Згідно з ним, ідеальний кавалер-кінг-чарльз-спанієль — це активна, граціозна та добре збалансована собака зі щирим, лагідним виразом обличчя. Порода характеризується абсолютною відсутністю агресії та нервозності. Собака має бути компактним, але не кремезним, з шовковистою шерстю та гармонійними пропорціями, що підкреслюють його королівське походження.

Будь-які суттєві відхилення від цього опису вважаються недоліками або пороками.

Недоліки та можливі вади

Дефектними вважаються всі особини, у яких виявлені будь-які відхилення від офіційного стандарту породи. Звісно, більшість зовнішніх недоліків (наприклад, трохи коротша шерсть або не зовсім ідеальний розріз очей) не закривають тварині доступ до виставок, проте шанси на отримання найвищої оцінки зводяться практично до нуля.

Дискваліфікуючі ознаки

Зовсім інша справа — серйозні вади розвитку. Собака, у якої вони виявлені, не буде допущена до жодної професійної виставки.

Конкретно для кавалер-кінгів приводами для дискваліфікації є:

• Вага та зріст: суттєвий дефіцит або надлишок ваги (вихід за межі стандарту 5,4–8 кг).

• Колір: нестандартні забарвлення, які не передбачені правилами (наприклад, суцільно білий або занадто великі білі плями на рубіновому забарвленні).

• Пігментація: депігментована (рожева або плямиста) мочка носа.

• Щелепи: “заяча губа”, нетиповий прикус (перекус або недокус).

• Рухи: неправильна хода (інохідь або “хекні” — коли собака занадто високо піднімає передні лапи, як цирковий кінь).

Характер Кавалер-кінг-чарльз-спанієля

Кавалер-кінг-чарльз-спанієль — це суто декоративна порода, головне призначення якої — бути вірним другом. Ця риса культивувалася в породі протягом сотень років. У Середньовіччі ці собаки жили в розкоші, і хоча часи змінилися, вони досі обожнюють домашній затишок, м’які подушки та постійне перебування поруч із господарем.

Ці собаки не просто люблять ласку — вони її потребують. Кавалер обожнює, коли його тримають на руках або чухають за вушком.

• Важливий нюанс: Порода категорично не витримує розлуки з сім’єю. Якщо ви плануєте відпустку, будьте готові брати улюбленця з собою — залишити його на друзів чи в готелі для тварин майже неможливо, адже собака сприймає самотність як трагедію. Відсутність уваги призводить до апатії: тварина стає сонною, втрачає інтерес до життя та впадає в депресію.

Загалом кавалери мають м’який і поступливий характер, проте вони — природжені психологи.

Якщо собаку занадто балувати, вона може стати примхливою і навіть почати неадекватно реагувати на членів родини.

Зазвичай вони надзвичайно привітні до всіх, особливо якщо людина пропонує смаколик. Через свою довірливість та маленькі розміри вони абсолютно не підходять на роль охоронця — незнайомці для них лише нові друзі.

Попри статус “диванного” собаки, кавалери мають нормальний рівень енергії:

• Вони люблять активні ігри та прогулянки, хоча іноді можуть лінуватися.

• Цікаво, що більшість представників породи до нестями люблять плескатися у воді.

Не забувайте про їхнє коріння! Під час прогулянки кавалер може раптово кинутися наздоганяти ящірку, птаха чи іншу дрібну живність, тому за ними варто пильно стежити.

Лай для кавалера — це спосіб повідомити світу про свій гарний настрій, тож вони бувають досить балакучими.

Діти та інші тварини

Кавалери випромінюють спокій і рідко проявляють нервозність.

• Діти: Вони обожнюють дітей і проявляють до них неймовірне терпіння. Проте важливо навчити дитину правильно поводитися з псом: у кавалерів досить тендітний скелет, і випадкові грубощі під час гри можуть призвести до травм.

• Інші вихованці: Вони чудово уживаються з котами та іншими тваринами, хоча з великими собаками іноді можуть поводитися сором’язливо.

Цуценята кавалер-кінг-чарльз-спанієля

Вибір цуценяти — це відповідальний крок, що потребує поєднання холодного розрахунку та вашої інтуїції. Щоб майбутній вихованець став справжньою окрасою дому та відданим другом, важливо звернути увагу не лише на його зовнішність, а й на генетичне здоров’я та умови, у яких він зростав. Пам’ятайте, що правильний вибір сьогодні — це запорука довгих років щасливого спільного життя з вашим «маленьким аристократом».

Як обрати цуценя кавалер-кінг-чарльз-спанієля

При виборі малюка цієї породи можна керуватися тими ж базовими принципами, що і при купівлі будь-якої іншої породистої собаки, проте є кілька специфічних моментів:

• Перевірка розплідника та здоров’я: Уникайте місць, де панує антисанитарія та безлад. Обов’язково вимагайте у заводчика результати генетичних тестів на виявлення специфічних для породи захворювань: синдромів сухого ока, кучерявої шерсті та епізодичного падіння.

• Вибір статі: Темперамент кавалерів не залежить від статі. І хлопчики, і дівчатка однаково ласкаві та прив’язані до власника, тому обирайте того, хто вам більше до душі.

• Родовід та батьки: Познайомтеся з батьками цуценяти та вивчіть їхній родовід. Це допоможе переконатися, що в’язка не була інбридинговою (між близькими родичами), що мінімізує ризик спадкових хвороб.

• Поведінка малюка: Обирайте активне, цікаве до всього цуценя, яке виявляє живий інтерес до іграшок. Млявість, нерішучість або страх є ознаками фізичного чи психологічного виснаження тварини.

• Зовнішні ознаки: Зверніть увагу на чистоту очей та вух, а також на стан шкіри — вони мають бути без видимих проблем. Цуценя має з задоволенням йти на контакт.

• Документальний супровід: Переконайтеся, що на момент продажу (не раніше 2–3 місяців) малюк має ветеринарний паспорт із відмітками про щеплення та офіційний родовід.

Вартість цуценят

Вартість цуценят кавалер-кінг-чарльз-спанієля безпосередньо залежить від їхнього родоводу та зовнішніх параметрів, тобто належності до певного класу. На сьогодні ціни у професійних заводчиків розподіляються наступним чином:

• Пет-клас (домашні улюбленці): Середня ціна на малюка з ветеринарним паспортом та метрикою становить приблизно $330 – $385.

• Шоу-клас (майбутні чемпіони): Цуценята з еталонною зовнішністю, які мають високий виставковий потенціал, коштують орієнтовно від $550.

• Еліт-клас (інтерв’язка): Найдорожчими традиційно є цуценята від батьків з різних країн. Вартість таких вихованців починається від $715.

В’язка (злучка) кавалер-кінг-чарльз-спанієля

Процес розведення цієї породи потребує відповідального підходу, адже здоров’я майбутніх цуценят закладається ще на етапі підготовки батьків.

• Перша тічка: У самок зазвичай настає у віці 6–14 місяців.

• Тривалість: Середній період тічки становить 20–22 дні.

• Оптимальний вік для в’язки: Фахівці рекомендують проводити першу в’язку не раніше, ніж собаці виповниться 20 місяців.

• Сприятливі дні: Найкращим часом для злучки вважаються 11–15 дні від початку тічки.

Підготовка та процес в’язки

• Перед початком собак необхідно добре вигуляти, але не годувати.

• Перше знайомство краще організувати на нейтральній території — у спокійному, безлюдному місці, де тварин ніщо не відволікатиме.

• Після знайомства собак переводять на територію «хлопчика».

• Саме спарювання триває в середньому 5–10 хвилин.

• Для впевненості у результаті проводять контрольну злучку через 1–2 дні після першої.

Вагітність та потомство

• Вагітність у кавалерів триває від 52 до 72 діб.

• У середньому в одному приплоді народжується 4–5 цуценят.

Утримання та догляд

Кавалер-кінг-чарльз-спанієлі чудово почуваються у квартирних умовах. Проте це не означає, що собака не потребує прогулянок. Для підтримання гарної форми та настрою вихованця варто дотримуватися певних правил.

• Режим: Вигулювати собаку потрібно двічі на день по 40–50 хвилин.

• Навантаження: Під час прогулянки важливо давати вихованцеві можливість активно побігати та погратися.

• Профілактика: Пам’ятайте, що відсутність енергійних ігор швидко призводить до ожиріння, до якого схильна ця порода.

Гігієна та грумінг

Догляд за кавалером не є надто складним, але має бути регулярним:

• Шерсть: Розчісуйте шовковисту шубку 3–4 рази на тиждень, щоб уникнути ковтунів.

• Вуха: 2–3 рази на тиждень обов’язково перевіряйте стан довгих вушок.

• Очі: Очищення очей має бути щоденною процедурою.

• Купання: Мити собаку рекомендується 2–4 рази на 2–3 місяці.

• Кігті: Підстригайте кігті приблизно тричі на місяць.

Кавалери — дуже теплолюбні собаки. Вони важко переносять сильну спеку, сирість та холод.

• Захист: Важливо оберігати улюбленця від переохолодження.

• Зимовий гардероб: У холодну пору року обов’язково виводьте собаку на прогулянку в спеціальному одязі.

Дресирування та виховання

Кавалер-кінг-чарльз-спанієлі дуже розумні та легко засвоюють усі тонкощі навчального процесу. Проте це не заважає їм час від часу вмикати режим «нерозумника». Якщо ваш вихованець раптом перестав виконувати команди, причина криється не в упертості, а в банальній нудьзі. Можливо, навчання було занадто тривалим або занадто серйозним, що просто втомило собаку.

Кінологи наголошують на кількох правилах виховання кавалерів:

• Ігрова форма: Дресирувати собаку необхідно виключно в ігровій формі та максимально лагідно.

• Відмова від агресії: Більшість представників породи від природи досить боязкі. Якщо під час занять підвищити на собаку голос, вона може назавжди втратити інтерес до навчання.

• Мотивація: Використовуйте улюблені ласощі вихованця, щоб підтримувати його інтерес до процесу.

Попри м’який характер, кавалерам не чужі мисливські звички. Побачивши на вулиці кота чи гризуна, собака обов’язково спробує наздогнати “здобич”.

Важливо: Охоплений азартом, пес може легко загубитися. Тому команди «Фу!» та «Поруч!» потрібно вивчити заздалегідь і закріпити їх максимально твердо.

Підготовка до виставок

Якщо ви готуєте собаку шоу-класу, навчання починається з 4–5 місяців:

• Виставкова стійка: Спочатку цуценя заохочують ласощами за правильну позу. Лише коли сформується асоціація “стійка = смаколик”, можна вводити команду «Стояти!».

• Порада хендлерів: Не рекомендується вчити команду «Сидіти!» до того часу, поки собака не візьме участь у виставках. У незнайомій обстановці розгублений вихованець може переплутати команди та сісти замість того, щоб стояти у стійці.

Харчування

Харчування — це основа довголіття вашого майбутнього «кавалера». Оскільки ця порода має чудовий апетит, але схильна до зайвої ваги, раціон має бути збалансованим і суворим.

Для кавалер-кінг-чарльз-спанієлів припустимі три типи харчування: «натуралка», сухий корм або змішаний раціон. Більшість фахівців віддають перевагу натуральному меню як більш корисному, проте воно потребує ретельного розрахунку калорій.

Натуральний раціон

Кавалери схильні до швидкого набору ваги, тому їжа має бути поживною, але не жирною.

• М’ясо: Сирі або відварені пісні сорти (яловичина, кролик, індичка).

• Крупи: Рис, гречка або вівсянка.

• Кисломолочні продукти: Нежирний сир та кефір. Сметана та вершки — під забороною.

• Овочі та фрукти: Кавалери часто виявляють «веганські» вподобання. Їм корисно давати овочеве рагу, салати, кабачки, огірки та ягоди.

• Яйця: Час від часу корисно додавати в раціон жовток або перепелине яйце.

• Риба: Тільки морська та без кісток (річкова риба заборонена).

Сухий корм

Якщо ви обираєте промислові корми, важливо пам’ятати про схильність породи до харчової алергії.

• Обирайте корми не нижче преміумкласу або холістики.

• Уважно вивчайте склад: уникайте варіантів із вмістом курки або злаків, якщо помітили ознаки алергії.

Таблиця заборонених продуктів

Щоб зберегти здоров’я собаки, назавжди виключіть із меню наступне:

Категорія	Заборонені продукти
М’ясо та ковбаси	Свинина, жирні сорти м’яса, будь-які ковбасні вироби.
Кістки	Трубчасті кістки (можуть пошкодити шлунок).
Солодощі та випічка	Цукерки, шоколад, випічка, білий хліб.
Овочі та гриби	Бобові, гриби, цибуля, часник.
Спеції та інше	Солоні, пряні страви, перловка.

---

Порада: Якщо ви займаєтеся органічним садом, ваші домашні кабачки та огірки стануть чудовим і безпечним вітамінним додатком для песика влітку.

Здоров’я та хвороби

Для породи характерна схильність до серцевих та інших патологій. Найчастіше у кавалер-кінг-чарльз-спанієлів діагностують:

1. Сирингомієлія — захворювання, що вражає мозок і хребет; воно часто зустрічається у кавалерів.

2. Епізодичне падіння — стан, який часто плутають з епілепсією, але спанієль залишається у свідомості під час нападу.

3. Вивих колінної чашечки.

4. Артрит.

5. Артроз.

6. Ендокардит.

7. Цукровий діабет.

8. Кератокон’юнктивіт Сікка — синдром «сухого ока», який без лікування може призвести до сліпоти.

9. Недостатність серцевого клапана (хвороба мітрального клапана).

10. Дисплазія кульшового суглоба.

Також власники можуть стикатися з таким явищем, як нервове чухання. Середня тривалість життя представників цієї породи становить 10–12 років.

Плюси та мінуси породи

Перш ніж прийняти остаточне рішення про появу Cavalier King Charles Spaniel у вашому домі, вкрай важливо зважити всі «за» і «проти» цих маленьких аристократів:

Плюси:

• Надзвичайно м’який, ласкавий та добродушний характер.

• Чудова адаптація до життя в квартирах та обмеженому просторі.

• Ідеальне співжиття з дітьми та іншими домашніми тваринами (включаючи котів).

• Абсолютна відсутність агресії та нервозності від природи.

• Високий інтелект і легкість у навчанні через гру.

• Елегантний, аристократичний та надзвичайно фотогенічний вигляд.

Мінуси:

• Абсолютна залежність від компанії людини та повна непереносимість самотності.

• Схильність до тривоги через розлуку та депресії, якщо їх залишати самих.

• Генетична схильність до серйозних захворювань (серцевих та неврологічних).

• Схильність до зайвої ваги та потреба в суворому контролі раціону.

• Наявність мисливського інстинкту, що вимагає контрольованих прогулянок на повідцю.

• Необхідність регулярного догляду за шовковистою шерстю для запобігання ковтунам.

Кавалер-кінг-чарльз-спанієль — це ідеальний супутник як для самотніх людей, так і для великих родин. Завдяки своєму м’якому темпераменту, ця порода чудово підлаштовується під ритм життя та настрій свого господаря.

Проте майбутнім власникам варто пам’ятати про головну особливість цих «маленьких аристократів»: вони категорично не витримують самотності. Ніколи не залишайте вихованця одного надовго, адже розлука з коханою людиною для кавалера — це справжнє вселенське горе. Обираючи цю породу, ви отримуєте не просто собаку, а віддану душу, яка потребує вашої постійної присутності та турботи.